08.09.2021 –14.09.2021

КЕРІВНИКОВІ

1. Стартувала податкова амністія

В України розпочалася так звана податкова амністія, яка триватиме рік. У цей період можна добровільно задекларувати активи, які були придбані в будь-який період до 1 січня 2021 року на кошти, які раніше не були задекларовані та з яких не було сплачено податки.

Тобто активи, набуті після 1 січня 2021 року, підлягають оподаткуванню у звичайному порядку - отримавши дохід з джерелом походження з України або за її межами, платник податку зобов'язаний наприкінці року подати декларацію і сплатити податок.

Амністія не визначає часових рамок набуття активів за рахунок таких доходів. Тобто передбачається, що порушення податкового законодавства могло статися і у періодах, по яких вже сплив загальний термін позовної давності у 1095 днів.

Декларуванню підлягатимуть валютні цінності (крім коштів у готівковій формі), цінні папери, рухоме і нерухоме майно, в тому числі об'єкти незавершеного будівництва, частки (паї) у майні юридичних осіб, розміщені як в Україні, так і закордоном.

Не потрібно декларувати: 

·         квартири загальною площею, яка не перевищує 120 кв. м., або майнові права на таку квартиру;

·         житлові будинки загальною площею, яка не перевищує 240 кв. м., або недобудовані будинки такої ж площі (за умови наявності права власності на земельну ділянку);

·         нежитлові будівлі некомерційного призначення або недобудовані житлові будівлі некомерційного призначення площею до 60 кв. м.;

·         земельні ділянки, розмір яких не перевищує норми безоплатної передачі, визначених Земельним кодексом України;

·         один транспортний засіб особистого некомерційного використання, за винятком транспортного засобу, призначеного для перевезення 10 і більше осіб, легкового автомобіля з об'ємом двигуна не менше 3 тис. куб. см або середньоринковою вартістю понад 375 розмірів мінімальної зарплати, мотоцикла з об'ємом двигуна більше 800 куб. см, літака, гелікоптера, яхти і катера, право власності на який було зареєстровано на момент декларування;

·         інші активи, сумарна вартість яких не перевищує 400 тис. грн.

Нарахування та сплата збору з спеціального добровільного декларування щодо таких активів не здійснюється.

2. Водіям автобусів та вантажівок підготували нові правила робочого часу

Мінінфраструктури оновило Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів. Основні зміни стосуються таких положень:

1. Робоча зміна - період роботи водія відповідно до графіка змінності (зміна), який може бути як безперервним, так і розділеним на частини.

2. До робочого часу водія включається час простоїв не з вини водія.

3. Нормальна тривалість робочого дня (зміни) без урахування часу перерви не може перевищувати 10 годин. 

4. Тривалість робочого дня (зміни) може бути збільшена до 12 годин.

5. Для водіїв автобусів, які здійснюють регулярні пасажирські перевезення, за їх згодою може встановлюватись робочий день з розподілом зміни на дві частини.

6. Виключено норму щодо восьмигодинного змінного періоду для водіїв ТЗ, що здійснюють перевезення великовагових, та (або) великогабаритних, та (або) небезпечних вантажів.

7. Перерву для відпочинку та харчування (45 хвилин) потрібно робити після керування протягом 4 годин 30 хвилин.

8. Якщо протягом робочої зміни ТЗ керують два водії, кожний водій повинен мати щоденний відпочинок тривалістю не менше 9 послідовних годин (було 8 годин).

9. Положення не поширюватимуться на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються закладами охорони здоров'я незалежно від форми власності.

БУХГАЛТЕРОВІ

3. Знову зміни в розрахунку середньої зарплати

Ще й року не минуло відтоді, як Кабмін досить істотно оновив Порядок № 100, додавши клопоту бухгалтерам під час нарахування відпускних працівникам. Зміни були досить резонансними, адже нова редакція Порядку містила положення з досить неоднозначними формулюваннями. Тож, очевидно, зважаючи на цей резонанс, Кабмін вирішив "вдосконалити" згаданий нормативно-правовий акт, затвердивши нові зміни постановою № 917. Ці зміни набувають чинності вже з дня опублікування постанови, тобто з 04.09.2021 р. Але чого варте це вдосконалення – з'ясуймо у коментарях видання БУХГАЛТЕР&ЗАКОН.

4. Новий стандарт ДСТУ 4163:2020: зміни в оформленні документів

З 1 вересня 2021 року діє новий ДСТУ 4163:2020, який стосується порядку оформлення документів. Цей стандарт прийнято на заміну раніше чинного аналогічного ДСТУ 4163:2003.

У п.1.1 ДСТУ 4163:2020 вказано, що він поширюється на такі документи:

·         організаційні - положення, статути, посадові інструкції, штатні розписи тощо;

·         розпорядчі - постанови, рішення, накази, розпорядження;

·         інформаційно-аналітичні - акти, довідки, доповідні записки, пояснювальні записки, службові листи тощо.

При цьому ДСТУ 4163:2020 поширюється на документа незалежно від носія інформації, тобто як в електронній, так і в паперовій формі. І це стосується як документів органів державної влади, так і документів установ, підприємств, організацій та інших юридичних осіб незалежно від їхнього функціонально-цільового призначення, рівня і масштабу діяльності та форми власності.

Звичайно слід зазначити, що ДСТУ 4163:2020 не є нормативно-правовим актом з огляду на наступне.

У ст. 117 Конституції України визначено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

Положенням № 731 визначено, що «державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, які містять одну або більше норм, що зачіпають права, свободи, законні інтереси і стосуються обов’язків громадян та юридичних осіб, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації, або мають міжвідомчий характер, тобто є обов’язковими для інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також юридичних осіб, що не належать до сфери управління суб’єкта нормотворення».

Однак національні та регіональні стандарти на державну реєстрацію не подаються (пп. "е" п. 5 Положення № 731). Отже ДСТУ 4163:2020 не можна вважати нормативно-правовим документом, який має бути обов’язковим до виконання всіх суб’єктів господарювання. Та чи дозволяє це ігнорувати вимоги цього стандарту?

Щоб відповісти на це питання, згадаємо базові законодавчі акти.

Так у п. 20 ч. 1 ст. 1 Закону № 1315 вказано, що «стандарт - нормативний документ, заснований на консенсусі, прийнятий визнаним органом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері». Також у п. 4 ч.2 ст. 4 Закону № 1315 вказано, що державна політика у сфері стандартизації базується на збалансованому застосуванні низки принципів, серед яких добровільне застосування національних стандартів, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.

Також у ч. 2 ст. 15 ГКУ визначено, що застосування стандартів чи їх окремих положень є обов'язковим для суб'єктів господарювання, якщо обов'язковість застосування стандартів чи кодексів усталеної практики установлено нормативно-правовими актами.

Отже, базовим Законом № 1315 та ГКУ не передбачено обов’язковість застосування стандарту, якщо це не визначено нормативно-правовим актом.

Розлогіше на цю тему в коментарі "Новий стандарт ДСТУ 4163:2020: що змінилось в оформленні документів" видання БУХГАЛТЕР&ЗАКОН.

Уточнення: раніше розміщений у ІПС ЛІГА:ЗАКОН Національний стандарт України ДСТУ 4163:2020 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів", прийнятий наказом ДП "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 р. № 144 вилучено на вимогу органів стандартизації.

У даний час органі стандартизації вирішують проблему наявності посилань на зазначений стандарт у нормативно-правових актів, після чого він буде обов’язковим до застосування і стане дозволеним до розміщення.

5. Зустрічні звірки: до чого готуватись

Проведення зустрічних звірок – один із найдієвіших способів отримання податкової інформації про діяльність суб'єктів господарювання. Нормативними документами, які регулюють відносини між суб'єктами господарювання та податковими органами під час проведення зустрічних звірок, є ПКУ та Порядок № 1232.

Зустрічна звірка є заходом, який здійснюють контролюючі органи з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв'язку з проведенням перевірок.

Під час зустрічної звірки:

здійснюється зіставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування повноти їх відображення в обліку платника податків;

забезпечується отримання податкової інформації, необхідної для встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" у випадках, передбачених пп. 39.5.2.13 ПКУ.

Розлогіше про усі "звірочні" моменти - у статті " Зустрічні звірки: до чого готуватись підприємству" сервісу ІНТЕРБУХ.

6. Усе про сезонне виробництво

Сезонне виробництво – специфічна сфера діяльності, оскільки дохід від реалізації вирощеної продукції отримують у певні місяці року, а витрати на її вирощування несуть постійно. Водночас є особливості в працевлаштуванні сезонних працівників.І тут головне – не порушити вимоги чинного законодавства.

Розлогіше на цю тему - у статтях видання БУХГАЛТЕР&ЗАКОН.

ЮРИСТОВІ

7. Нюанси опрацювання інформації, що надається адвокатами, як об’єктами первинного фінансового моніторингу

Міністерство фінансів наказом № 440 затвердило Принципи опрацювання одержаної від суб'єктів первинного фінансового моніторингу інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, та критерії проведення аналізу таких операцій.

Під час аналізу інформації Держфінмоніторингу дотримується наступних критеріїв:

1) економічний сенс та мета фінансових операцій (діяльності);

2) вид активу або форми розрахунку, що використовується під час проведення фінансової операції, та сума фінансової операції;

3) відповідність фінансової операції (діяльності) задекларованим доходам, характеру та змісту діяльності учасника операції;

4) місцезнаходження, місце проживання або місце перебування учасників фінансових операцій;

5) зв'язки учасників фінансової операції з політично значущими особами, членами їх сім'ї та/або особами, пов'язаними з політично значущими особами;

6) предмет угоди між учасниками фінансової операції, а також фінансові інструменти, що використовуються під час проведення фінансової операції.

В свою чергу, при стратегічному аналізі перевіряються тенденції легалізації доходів, типології легалізації доходів, повторюваність процесів, які пов'язані з відмиванням доходів, область впливу чи розташування легалізації, тип використовуваних операцій, діяльність пов'язаних учасників фінансових операцій, які використовують професійні мережі відмивання коштів.

8. Недобросовісна конкуренція у сфері реклами лікарських засобів

Нова реальність, яка запанувала з початку 2020 року, змусила кожного замислитись про своє дорогоцінне життя і вжити максимальних заходів задля захисту свого здоров'я від небезпечного вірусу – гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Фармацевтична індустрія швидко оцінила панічні настрої населення і вийшла на ринок зі своїми пропозиціями щодо подолання хвороби. Для промоції поглядів на убезпечення від зараження та лікування було застосовано дієвий механізм – рекламу. У пострадянському просторі – це один із найкращих чинників впливу на свідомість людини під час прийняття рішення щодо застосування певного лікарського засобу.

Захистити психіку українського громадянина від нав'язливої та маніпулятивної реклами лікарських засобів покликана низка юридичних бар'єрів – Конституція України, чинна Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року, закони України "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про рекламу", "Про лікарські засоби".

Статтею 42 Конституції України визначено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів; забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Згідно зі статтею 10bis (Недобросовісна конкуренція) Паризької конвенції про охорону промислової власності країни Союзу зобов'язані забезпечити громадянам країн, що беруть участь у Союзі, ефективний захист від недобросовісної конкуренції. Актом недобросовісної конкуренції вважається будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах. Зокрема, підлягають забороні вказівки чи ствердження, використання яких при здійсненні комерційної діяльності може ввести громадськість в оману щодо характеру, способу виготовлення, властивостей, придатності до застосування чи кількості товарів.

9. ВС про порядок примусового виконання судового рішення немайнового характеру про витребування майна

У справі № 201/12569/16 рішенням суду витребувано з володіння боржника автомобіль марки Toyota Land Cruiser і зобов'язано передати його стягувачу. Стягувач звернувся до приватного виконавця із заявою про примусове виконання рішення суду. Приватний виконавець виніс постанову про стягнення з боржника основної винагороди і штрафу, та постанову про розшук майна боржника. Боржник направив приватному виконавцю лист, яким повідомив, що не відмовляється від добровільного виконання рішення суду, проте майно знаходиться у його родича. Це змусило стягувача звернутися до суду зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця.

Верховний Суд погодився, що бездіяльність приватного виконавця є неправомірною. Так виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб і в порядку, які встановлено виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам і прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Зазначення в судовому рішенні про задоволення вимог щодо витребування з володіння майна та зобов'язання передати його власнику передбачає вчинення державним чи приватним виконавцем дій щодо вилучення такого майна в боржника та передання його стягувачу, а не обмежується лише діями виконавця щодо перевірки виконання рішення суду самим боржником. Отже, рішення про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому ст. 60 Закону № 1404-VIII, через вилучення майна в боржника та передання стягувачу предметів, зазначених у рішенні. Також Верховний Суд зазначає, що обов'язком державного та приватного виконавця є вжиття всіх передбачених законом заходів для виконання судового рішення. Якщо державному чи приватному виконавцю не зрозуміло рішення, порядок його виконання, то виконавець не позбавлений можливості звернутись до суду із заявою про роз'яснення рішення суду та встановлення порядку виконання рішення. З метою його виконання державний і приватний виконавець має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.